Перевірки Держпраці по-новому: юридичний аналіз

04.12.2019
Статті

Однією з найважливіших державних гарантій згідно з Конституцією України є право на працю, та його реалізація й захист.
 

29.04.2017 р. Постановою  Кабінету Міністрів України № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Постанова № 295) було  визначено відносно нові форми та процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними та фізичними особами, які використовують найману працю.
 

Зокрема приписами останньої було врегульовано порядок проведення перевірок у формі інспекційних відвідувань та невиїздних інспекційних перевірок.
 

Рішення суду
 

Попри всі недоліки й численні нарікання роботодавців – однією з найголовніших переслідуваних цим порядком цілей, було  саме запобігання використанню незадекларованої праці в Україні. Й в певному – така мета була досягнута.
 

Так за період, коли діяв даний порядок показники оформлення трудових відносин по всіх регіонах країни, а особливо центральних – значно збільшилися.
 

Однак, 14.05.2019 р., шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у судовій справі № 826/8917/17 визнав вищевказану Постанову №295 не чинною. 
 

Основними передумовами для висновків суду щодо визнання Постанови №295 не чинною, стали:
 

  • недотримання принципів державної регуляторної політики (передбачуваності. плановості, обґрунтованості);
     
  • відсутность аналізу регуляторного впливу акту;
     
  • порушення вимог щодо оприлюднення регуляторного акта та документа, що містить аналіз його регуляторного впливу;
     
  • непогодження акту з Державною регуляторною службою України.
     

Тобто, Постанова №295 втратила чинність й після прийняття такого рішення судом, виконання своїх  повноважень та проведення планових й позапланових заходів Держпраці можливо було виключно у відповідності до положень Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
 

Цим законом встановлено загальні правила проведення перевірок органами державної влади, який поширює свою дію, у т.ч. й на заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю. Та на практиці він є доволі громіздким інструментом для виконання завдань Держпраці.
 

Тож, без довгих очікувань на останньому засіданні колишнього  уряду, а саме 21 серпня 2019 р., КМУ було прийнято нову Постанову № 823 про «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», якою затверджено оновлені:  Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.
 

Зміни Держпраці
 

Суттєвих відмінностей порядок затверджений Постановою №823, у порівнянні із затвердженим раніше Постановою №295,  не зазнав. 
 

Хоча,  розширилось коло підстав для проведення інспекційних відвідувань (з 7 до 11) та були внесені певні уточнення у формулюваннях.
 

Разом із тим, передбачено загальну тривалість перевірки до 10 робочих днів, у т.ч. така ж тривалість для суб’єктів малого підприємництва та мікропідприємництва, хоча Постанова №295 омежувала останні до 2-х робочих днів.
 

Поряд із вказаними новелами, було встановлено зобов’язання для інспекторів щодо надання направлення на перевірку та внесення на вимогу суб’єкта господарювання запису про проведення такої до журналу заходів державного нагляду (контролю).  
 

При цьому, залишилось незмінним те, якщо мова йдеться про виявлення неоформлених трудових відносин, інспектор не зобов’язаний взагалі повідомляти про свій візит та має право заходити о будь-якій годині доби, з урахуванням законодавства про охорону праці, до будь яких службових, адміністративних, виробничих приміщень об’єкта відвідування,  де використовується наймана праця.  
 

Так само, у новому порядку, затвердженому Постановою  №823, лишились й права інспекторів ознайомлюватись із будь-якими книгами, реєстрами та документами суб’єкта, ведення яких обумовлено законодавством про працю, та які містять відомості чи інформацію, стосовно предмета інспекційного відвідування або невиїзного  інспектування.
 

Проте, Порядок за Постановою №823, у порівнянні із Порядком за Постановою №295 включив і низку суттєвих для бізнесу поступок.  
 

Зокрема слід зауважити, що виконання приписів інспекторів майже звільняло суб’єктів господарювання  від застосування  до них фінансових санкцій. Винятком лишалось лише порушення у вигляді неоформлених працівників.
 

Звичайно й розміри штрафів лишились  надто високими з позиції бізнес-спільноти.
 

Тож, такі перспективи для роботодавців  лишались загрозливими, та посуди і перемовини навколо Порядку №823 не лише не стали помірнішими, а навпаки «країна завмерла» в очікуванні початку хвилі перевірок та набрання обертів.
 

Початок «покращення»
 

Й ось, у жовтні 2019 року, коли Порядок №823 таки «почав би працювати», парламентарії Верховної ради нового скликання, зробили фактично подарунок роботодавцям.
 

На пленарному засіданні 03.10.2019 року в першім читанні було прийнято постанову «Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси роботодавців України», за яким було фактично нівельовано реальність санкцій за порушення роботодавцями законодавства про працю.
 

Зокрема, у разі  (дослівно з законопроекту): 
 

  • «Фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків вчиненого вперше – тягнуть за собою письмове попередження. 
     

Штрафні санкції за правопорушення, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 цього Кодексу, вчиненого повторно, протягом 365 днів з дати винесення письмового попередження, встановлюються у чотирьохкратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення».
 

  • «Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення».
     
  • «Недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», – у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення».
     
  • «Вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, – у восьмикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення».
     
  • «Порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – сьомим цієї частини, вперше, тягнуть за собою письмове попередження. Неодноразове та/або повторне порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим-сьомим цієї частини, протягом 365 днів з дати винесення письмового попередження, тягне за собою накладення штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення».
     

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування, та КМУ й міністерства мають впродовж одного місяця привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
 

Настанова на майбутнє
 

Таким чином, «загрозлива» Держпраця перестала бути «каральним» інструментарієм та набула у здебільшому статусу «доброго наставника», який відтепер спочатку проводить лишень попереджувальну й роз’яснювальну роботу, й  заходи із роботодавцями, й має право застосовувати санкції  лише у разі не усунення порушень.  Хоча власне санкції також зазнали суттєвого пом’якшення, та їх розміри зменшилися у рази.
 

Все це звичайно добре новина, але це не як не привід втрачати пильність роботодавцям, а навпаки – це час для того, щоб привести взаємовідносини з працівниками у відповідність закону, оптимізувати свої штатні потреби, та визначитись із формою та умовами трудових договорів. 
 

Тож, радимо не гаяти часу, а завчасно звертатись до юристів за корисною порадою та правовою допомогою, щоб вже через рік не зазнавати втрат.

 

Автор

Ганна ПОПКОВА

Керівник практики врегулювання судових спорів ЮА «Абсолют», адвокат


Джерело: Аналітичне видання «Юрист і Закон», 15.11.2019 р.