Правові підстави для недопуску на роботу (відсторонення)

13.08.2021
Статті
Відповідно до ст. 19 Конституції України, всі органи державної влади та місцевого самоврядування, а також їхні посадові особи повинні діяти виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачених законом.
 
Дана норма передбачає наявність спеціально-дозвільного типу правового регулювання. Іншими словами, можна сказати: заборонено все, що не дозволено законом.
 
Таким чином представники влади, приймаючи рішення щодо обмеження доступу громадян до місця праці, повинні керуватися виключно законом. Будь-які дії, які виходять за межі закону, є протиправними. Якщо дотримуватися одних норм, які призводять до порушення інших, —такі дії або бездіяльність також кваліфікуються як протиправні.
 
Відзначимо, що одним з пріоритетних конституційних прав людини вважається право на працю. Воно закріплене в ст. 43 Конституції України. Громадянам гарантується також захист від незаконного звільнення.
 
Конституційні гарантії закріплені в багатьох законах, а за порушення трудових прав може наставати кримінальна відповідальність.
 
На ряду зі звільненням існує поняття «усунення від роботи». Ст. 46 КЗпП України передбачає випадки, коли роботодавець може відсторонити працівника від роботи:
поява на робочому місці в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
відмова або ухилення від проходження обов'язкового медогляду;
відмова від навчання, інструктажу або перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
в інших випадках, передбачених законом.
 
Відсторонення від роботи передбачає тимчасове звільнення особи від виконання її трудових обов'язків або тимчасове звільнення роботодавця від зобов'язання забезпечувати співробітника роботою або створювати відповідні умови для її виконання.
 
Це не дисциплінарне стягнення! Відсторонення вважається запобіжним заходом для виняткових ситуацій. Його мета — запобігти або попередити настання негативних наслідків.
 
Призупинення трудових відносин за таких обставин не тягне за собою їх припинення. На час відсторонення за людиною зберігається її робоче місце. При цьому такий захід може застосовуватися тільки на підставах, передбачених законом, з ініціативи роботодавця або третьої сторони (суду, контролюючих інстанцій тощо).
 
Відсторонення оформляється наказом (розпорядженням) керівника. У документі вказуються причини відсторонення, а також терміни його дії. Співробітник повинен ознайомитися з документом під підпис.
 
Після усунення перерахованих в наказі підстав або після закінчення терміну відсторонення, людина має право повернутися до виконання своїх трудових обов'язків.
 
У світлі останніх подій, ця тема розглядається в зв'язці з вакцинацією. Ст. 12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачає ряд профілактичних щеплень, які є обов'язковими. Для представників окремих професій також може встановлюватися обов'язок робити щеплення проти інших інфекційних захворювань.
 
Недотримання цих вимог може призвести до відсторонення від роботи. Перелік професій та посад, що підлягають обов'язковій вакцинації, передбачений постановою Кабміну № 559.
 
Таким чином, вакцинація не є обов'язковою абсолютно для всіх категорій громадян. Крім того, перелік захворювань, від яких потрібно щепитися, також чітко передбачений нормативами. Процедура вакцинації від коронавірусу поки що чітко не врегульована законом, але може бути визнана обов'язковою для окремих категорій громадян.
 
Відзначимо, відмова від вакцинації не виключає можливості переходу на дистанційний режим роботи.