Єдиний голос та вагомий авторитет НААКУ або як пройшов Східноукраїнський форум з питань банкрутства

Члени Національної асоціації арбітражних керуючих України переконані, що за дворічний термін існування Асоціації в неї з’явився єдиний голос та вагомий авторитет.

Роль саморегулівних організацій в розвитку професійної діяльності стала предметом обговорення на Східноукраїнському форумі з питань банкрутства, що пройшов наприкінці жовтня у Харкові.

В ході дискусії було зазначено, що навіть попри пандемію та карантинні обмеження, за два роки існування єдиної професійної спільноти арбітражних керуючих були досягнуті вражаючі результати.

«За два роки про Асоціацію знає вся Україна, в тому числі завдяки утворенню сильних та авторитетних регіональних організацій. У нас з’явився єдиний голос, і нас чують. Арбітражних керуючих запросили взяти участь у робочій групі з питань банкрутства при Мін’юсті. Якщо два роки тому все починалось із 15 осіб, то тепер там шість тематичних підгруп. Результатом роботи є кілька законопроектів, які вже перебувають на розгляді у Верховній Раді, зокрема, законопроект 4409», – заявив в.о. Голови НААКУ Олександр Бондарчук.

Проте він заявив, що все ще існує велика кількість проблемних питань в роботі арбітражних керуючих: «Незважаючи на списочну чисельність членів НААКУ у 1200 осіб, реальну діяльність провадять лише 500-600 представників професії, для більшості з яких вона є єдиним джерелом для існування».

«Багато в чому ми схожі на приватних виконавців. Їхня організація також утворилася кілька років тому. Але вони мають більш привабливі умови праці. Є виконавче провадження, і є основна винагорода, яку отримує приватний виконавець. У нас такого немає. Завдяки Кодексу з’явилася норма про тримісячне обов’язкове авансування роботи арбітражного керуючого, але немає гарантій оплати, якщо робота продовжиться. Більше того, у нас усередині спільноти немає спільного розуміння, як це має бути. Пропонуються різні моделі, але вони крім їхніх авторів та групи підтримки нікому не цікаві. І поки що ми не досягнемо між собою згоди – не отримаємо конкретного результату», – додав Олександр.

На його думку, корисним прикладом є наявність у колег секретаріату не тільки на центральному рівні, а й на регіональному. Це покращує якість документообігу і позитивно впливає на підготовку матеріалів та аналітичних довідок.

«А ми рік пояснюємо спільноті, навіщо нам секретаріат загалом. Зараз, наприклад, хтось у соцмережах висуває ідею – а давайте протестуємо (на COVID-19) перед з’їздом кожного арбітражного керуючого. А тепер покажіть мені, хто цим буде займатися. Це ж хтось фізично має робити!» – зазначає О. Бондарчук.

Фінансове питання

За словами арбітражної керуючої Олени Волянської схожа ситуація відбулася із прийняттям Радою арбітражних керуючих рішення про фіксовані членські внески. Завдяки цьому є реальна можливість зібрати 700 тис. гривень, із яких 300 тис. гривень будуть виділені на проведення з’їзду. Проте існує частина арбітражних керуючих, які готові оскаржувати це рішення у суді.

Найважливішим є розуміння спільнотою важливості самоорганізації, бо деякі члени організації дотепер вважають, що усіх було насильно зібрано до єдиної організації.

На думку арбітражної керуючої, представники спільноти звикли працювати самостійно, без зовнішнього втручання і критично сприймають ідею об’єднання.

Вона вважає, що найдієвішими способами успішного об’єднання арбітражних керуючих є встановлення довірчих відносин між членами колективу, наявність елементу самоконтролю для злагодженої діяльності та існування впливу на нормативну та законодавчу бази з метою розвитку професії.

Арбітражна керуюча додає, що спільнота сама має визначити, чи готова вона до напрямку перебирання повноважень і яку суму внесків буде готова сплатити, оскільки фінансова незалежність – ключовий фактор у діяльності організації.

Стажування майбутніх арбітражних керуючих

Влітку цього року у Міністерстві юстиції була проведена нарада за участі представників Ради арбітражних керуючих. На порядку денному було обговорення шляхів та послідовність передачі повноважень до саморегулівної організації від державного органу.

Директор Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України Владислав Філатов заявив, що на сьогоднішній день передача стажування майбутніх арбітражних керуючих до НААКУ є цілком реальною, позаяк оцінка кандидатів на посаду як раз входить до повноважень організації.

Він продовжив, що також планується передача НААКУ повноважень стосовно підвищення кваліфікації спеціалістів. Якщо питання будуть погоджені, міністерство передасть й функцію початкової підготовки.

Директор Департаменту також поділився своїм досвідом членства у Дисциплінарній комісії, де зміг переконатися в недостатній досвідченості та рівні знань окремих арбітражних керуючих. Арбітражний керуючий – професія, яка поєднує у собі функції економіста та юриста, а тому необхідно володіти належним обсягом знань.

За словами Олександра Бондарчука, положення про стажування вже складено та направлено на затвердження до міністерства.

Існують перешкоди стосовно Положення про підвищення кваліфікації. Арбітражні керуючі, створюючи Положення, одразу зіштовхнулися із питанням доцільності вже існуючої системи загалом та перспективи її реформування, заміни начитування матеріалу та запровадження бальної системи, як у адвокатів. Ті надають вільний доступ до професії та забезпечують заходи із підвищення кваліфікації, які являють собою тематичні курси із різних видів діяльності.

Логічним є питання до Міністерства освіти і науки – чи є взагалі сенс отримувати освітнім закладам нову ліцензію при переході на бальну систему?

«Після п’яти запитів, зустрічей із заступниками міністра та підключення міжнародних партнерів у жовтні нам відповіли, що треба. Готуємо остаточну версію Положення», – повідомив в.о. Голови НААКУ.

Колективний захист

Олександр Бондарчук розповів, що наразі основним дискусійним питанням у НААКУ є потреба перевірки Мін’юсту. На практиці, акт перевірки державним органом про наявність або відсутність порушень арбітражного керуючого в більшості випадків є захистом від свавільних слідчих дій у кримінальному провадженні. У подальшому розвитку кримінальної справи такий акт може зіграти важливу роль.

Але важливим є не тільки документальний захист, а й підтримка усієї спільноти. Прикладом є історія арбітражного керуючого Євгенія Лахненка, який обіймав посаду керуючого санацією у державному підприємстві. На держаному підприємстві з погодженою торгуючою організацією, ціною та розробленим планом відбувся продаж об’єкту заборгованості, яка була погашена майже на 70 відсотків. Аж раптом правоохоронні органи вирішили залучити свого арбітражного керуючого до цього процесу. Слідчим були скеровані скарги до Мін’юсту та СБУ. При перевірках жодних порушень не було знайдено. Правоохоронні органи не звернули уваги на акти перевірки та не розуміючи механізмів за якими рухається справа про банкрутство, винесли в обвинуваченні висновки про збитки в 17 млн. гривень. Виникла хибна ідея про те, що при завершенні будівництва та продажі квартир можна було б отримати значно більше грошей ніж при продажі об‘єкту в процедурі санації. І як висновок - твердження про нанесення збитків державі. Виключно дбаючи про державний інтерес треба тільки будувати нічого не продаючи? Постало питання де брати кошти на це? Ще й маючи заборгованість по заробітній платні близько 3 млн грн. Легка зміна арбітражного керуючого, 5 місяців тримання в слідчому ізоляторі, все на власному досвіді. Але слід зазначити, що Асоціація підтримувала арбітражного керуючого листами на прокуратуру, Адміністрацію Президента, доводила відсутність складу злочину та привертала увагу до цієї ситуації.

Ось відповідь на головне питання. В першу чергу, Асоціація – це колективний захист.

«Я глибоко переконаний, що лідери-одинаки можуть на якийсь час надихнути, але привести співтовариство до якоїсь конкретної мети – ні. Завжди працює команда», – підкреслив Олександр Бондарчук.