Умови розголошення конфіденційної інформації про здоров'я: позиція ВС
детальніше
2022-08-04 09:00:00
|
Практика ВС
21.02.2020
Статті
Верховний суд переглядав справу щодо визнання юридичною особою права власності на земельну ділянку за фізичною особою. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що його право власності не залежить від недійсності державного акта продавця, а засвідчується лише Договором купівлі-продажу, який є дійсним.
Громадянин вказував на те, що він є власником земельної ділянки, навіть якщо буде встановлено, що він придбав такий наділ у особи, яка була не вправі провести його відчуження.
У відповідь на це, юрособа виступила із зустрічним позовом про те, що Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки вважається нікчемним з моменту його укладення, а тому він не тягне за собою ніяких правових наслідків. Це пов'язано з тим, що є рішення суду, яке вступило в законну силу, згідно з яким державний акт на право власності визнано недійсним.
Думки судів першої та апеляційної інстанцій розійшлися: один підтримав позивача, другий – відповідача. Касаційний же суд прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка не є власністю громадянина, оскільки встановлено, що він придбав таку нерухомість у особи, яка в силу Закону її власником не була.
Так, у своїй постанові від 07.10.2019 у справі № 359/8381/16-ц Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухомість – це лише підтвердження та визнання державою факту виникнення права власності. Однак вона не є підставою для набуття права власності та ніяк не впливає на правомірність придбання такого права.
Що стосується зустрічного позову, суд зазначив, що відповідач не довів, що його права були порушені. Крім того, вища судова інстанція звернула увагу на те, що під способом захисту цивільних прав маються на увазі встановлені нормативами матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою чого забезпечується відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Власник має право скористатися не будь-якою, а конкретною мірою захисту свого права. У той же час, такого способу, як визнання відсутності права власності законодавством України не передбачено.