У справі № 910/9535/18 дві юридичні особи уклали між собою договір стосовно надання поворотної фінансової допомоги. Умовами договору передбачалося, що в разі прострочення виконання такого зобов’язання одна сторона іншій мала сплатити штраф.
Оскільки боржник так і не повернув зазначеної суми, його контрагент звернувся до суду за примусовим стягненням відповідних коштів. Водночас, один з банків подав заяву з вимогою залучити його як 3-ої особи без самостійних вимог. Обґрунтуванням послугувала наявність у банку засвідчених рішеннями інших судів кредиторських вимог до відповідача, який фігурує боржником у справі про банкрутство.
Фінансова установа звернулася з вимогою передати справу за підвідомчістю. Проте, суд відмовив банку залучити його до справи через пропуск процесуальних строків. Передати справу за підвідомчістю відмовили, оскільки останній не є учасником даної справи.
Апеляційна інстанція ж стала на бік фінустанови. При касаційному розгляді справи ВС зазначив, що банк є учасником справи про банкрутство, він виступає в ній кредитором. Факт існування такої процедури тягне настання важливих наслідків. Зокрема, це тягне за собою зниження обсягу конкурсної маси боржника та вплине на її розподілення між усіма наявними кредиторами.
Вища судова інстанція наголосила на важливій ролі принципу конкурсного імунітету кредиторів, що має на меті запобігання та недопущення будь-яких переваг одних кредиторів на шкоду інших.
В постанові від 02.10.2019 року ВС зазначив, що результати розгляду позову справи між двома вищезгаданими компаніями прямо вплинуть на права та інтереси банку, оскільки прийняте рішення у справі призводить до збільшення боргових зобов`язань боржника та, як наслідок, зменшення його конкурсної маси, а отже, і розміру задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, рішення суду першої інстанції було скасовано. Вимоги всіх кредиторів направили на розгляд в межах провадження про банкрутство.