Позиція Верховного Суду щодо визнання права власності на підставі статті 392 ЦК

27.11.2019
Практика ВС

У справі № 905/494/18 підприємство просило суд визнати право власності на нежитлове приміщення, посилаючись на втрату правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості у зв'язку з діями або бездіяльністю відповідача (в даному випадку банку). Оригінали документів були передані банку для виконання умов договору іпотеки.
 

Коли юрособа звернулася до банку за своєю документацією, їй повідомили, що з певних причин діяльність філії припинена, і повернути матеріали не представляється можливим. Тому підтвердити право власності на об'єкт можна тільки за рішенням суду.
 

Суд першої інстанції позов задовольнив, а ось апеляційна та касаційна інстанція таке рішення не підтримали. Серед аргументів останніх виступав той факт, що позивач не довів існування підстав для задоволення позову, адже сам відповідач не оспорює той факт, що подібне майно дійсно належить позивачеві. Крім того, позивач не довів, що це якось перешкоджає реалізації його прав.
 

Верховний Суд у своєму рішення від 13.05.2019 року зазначив, що позов в процесуальному сенсі являє собою звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету та підстав позову. Під предметом мають на увазі певні матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. А в якості підстав служать факти, що обгрунтовують ті самі вимоги. При цьому особа, яка звертається до суду, самостійно визначає, які його права або інтереси порушені.
 

Суд визначив, що в даному випадку предметом є вимога позивача до відповідача про визнання його права власності на об'єкт. Згідно з процесуальними нормами звертатися до суду для визнання права власності особа має право:
 

  • якщо таке право оспорюється або не визнається іншими особами;
     
  • в разі втрати документа, що посвідчує право власності.
     

В останньому варіанті особа звертається до суду у зв'язку з неможливістю реалізації своїх прав через таку втрату. У розглянутих обставинах позивачем не доведено жодна з перерахованих вище підстав для звернення до суду, а тому й задовольнити позов неможливо.



Матеріал по темі
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 10 грудня 2020 року у справі № Н/806/5655/13-а щодо можливості віднесення актів державного виконавця про передачу предметів стягувачу до нововиявлених обст
детальніше
2021-11-24 09:56:00
|
Практика ВС
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з постановою від 12 листопада 2020 року у справі № 804/2223/17 щодо правової природи нововиявлених обставин
детальніше
2021-10-18 09:39:00
|
Практика ВС
Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18 щодо підстав та умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами
детальніше
2021-10-04 09:51:00
|
Практика ВС
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі ВС згідно з Постановою від 30 вересня 2020 року у справі № 2а-7524/10/1270 щодо правомірності трактування преюдиційних фактів як нововиявлених обставин
детальніше
2021-08-31 11:18:00
|
Практика ВС
Правова позиція ВС згідно з Постановою від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а щодо обставин, які не можуть визнаватися нововиявленими
детальніше
2021-08-03 09:52:00
|
Практика ВС
Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 13 серпня 2020 року у справі №910/4658/20 «Щодо обов'язкової умови для відкриття провадження у справі про банкрутство»
детальніше
2021-07-13 08:42:00
|
Практика ВС