Умови розголошення конфіденційної інформації про здоров'я: позиція ВС
детальніше
2022-08-04 09:00:00
|
Практика ВС
27.05.2020
Практика ВС
У справі № 193/584/16-ц у подружжя виник спір стосовно чинності договору дарування. За домовленістю сторін позивач передавав право власності на житло своєму неповнолітньому сину в рахунок аліментів. Натомість його дружина відмовлялась від свого права витребувати з нього аліментні кошти.
В результаті сторони уклали договір дарування. Позивач, будучи не дуже освіченою особою, заявив, що помилився в природі такого договору. Він не мав на меті безоплатно передати у власність дитини будинок, а бажав здійснити правочин, наслідком якого буде саме припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно. І відповідач, і нотаріус, що посвідчував договір, знали про це.
В подальшому між подружжям знову постало аліментне питання, тому чоловік подав позов до суду, аби скасувати договір дарування та повернути сторони у первісне положення.
Суд першої інстанції став на бік жінки, а апеляційний суд підтримав чоловіка. Верховний Суд своєю Постановою від 10.10.2019 року залишив рішення апеляції без змін. Таку свою позицію він мотивував наступним.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до положень ЦК України правочин може бути визнаний недійсним, якщо особи, які його вчиняли, помилилися щодо істотних обставин такого договору.
При цьому помилка, вчинена внаслідок власного незнання чи недбальства, не є підставою для визнання угоди недійсною.
Оскільки позивач довів, що він неправильно сприймав фактичні обставини правочину, і це вплинуло на його волевиявлення, є усі підстави вважати укладений договір недійсним.