Умови розголошення конфіденційної інформації про здоров'я: позиція ВС
детальніше
2022-08-04 09:00:00
|
Практика ВС
12.01.2021
Практика ВС
У справі № № 369/11268/16-ц особа, на яку було покладено обов’язок компенсувати збитки, нанесені в результаті скоєння злочину, знаючи про відповідне рішення суду, уклала договір дарування власного майна на користь двох своїх дітей.
Банківська установа звернулася через це до суду з вимогою визнати зазначений договір недійсним і скасувати реєстрацію права власності на майно.
Розгляд даної справи пройшов всі судові інстанції, і всі вони підтримали фінустанову. Так, у своїй постанові від 03.07.2019 року Велика Палата ВС зазначила наступне.
Під фіктивним слід вважати правочин, якщо на момент його вчинення у сторін не було наміру настання юридичних наслідків. Тобто, виникнення будь-яких майнових наслідків неможливе, оскільки така угода не може їх викликати.
Так звані фраудаторні правочини (вчинені боржником на шкоду кредиторам) національним законодавством регламентовані лише в деяких галузях, таких як банкрутство. А однією з засад цивільного законодавства є добросовісність. Це означає, що особа має утримуватись від дій, що можуть посягати на права інших осіб, а також не має зловживати своїм правом в будь-якій формі.
Щоб визнати договір фіктивним, суд має встановити наявність умислу в усіх сторін. Просто невиконання угоди ще не свідчить про її фіктивність. Воля сторін має суперечити її зовнішньому прояву. Тобто, учасники укладають угоду, завідома знаючи, що вона не буде виконана, оскільки вони мають іншу мету.
Виходячи в вищенаведеного, до основних ознак фіктивного правочину належать:
- введення в оману третьої сторони;
- свідомий намір не виконувати зобов’язання за договором;
- приховання справжньої мети учасників.
Тому, в даному випадку ціль приховання майна від конфіскації чи звернення стягнення на нього є протизаконною. Через це є всі підстави для визнання договору недійсним.