У Законі України «Про доступ до публічної інформації» чітко визначені види інформації, які не можуть бути віднесені до публічної, а також випадки, коли суб'єкти владних повноважень можуть відмовити в доступі до неї. Однак порушення в даній сфері все ж трапляються, через що сформувалася досить-таки велика судова практика.
Так, у справі № 813/3931/17 від 04.03.2020 року органи податкової служби відмовилися надати інформацію щодо перевірки, яку вони проводили, суб'єкту господарювання, посилаючись на той факт, що така документація містить в собі інформацію з обмеженим доступом.
Суди всіх інстанцій, в тому числі і Верховний Суд, погодилися з тим, що таку інформацію можна віднести до категорії з обмеженим доступом, так як не надано для цього жодної підстави. Крім того, не сказано, як надання подібної інформації може зашкодити чиїмось інтересам.
Згідно з положеннями Податкового кодексу України, платник податків має право на нерозголошення його конфіденційних даних контролюючим органом без його згоди. Разом з тим, Законом України «Про доступ до публічної інформації» не передбачається можливість суб'єктів владних повноважень відносити інформацію до конфіденційної, тільки до службової або таємної.
Крім того, в разі відмови в доступі до інформації має проглядатися:
- якому інтересу відповідає таке обмеження;
- у чому конкретно полягає шкода розголошення певної інформації;
- чому даний шкода перевищує громадські інтереси.
Таким чином, підстави проведення перевірки, а також дані, які містяться в наказі або направленні на перевірку, не є інформацією з обмеженим доступом і стосуються безпосередньо особи, у якої така перевірка проводиться. Тому законних підстав обмежувати доступ до неї немає.