У справі № 2а-7524/10/1270 товариство вимагало скасувати рішення суду, відповідно до якого центр зайнятості отримав дублікат виконавчого листа, що стосується стягнення боргових зобов’язань зазначеного підприємства. Такі вимоги воно обґрунтовувало нововиявленими обставинами. А саме, винесення та набрання законної сили судовим рішенням, яким скасована підстава прийняття оскаржуваного рішення (відмовлено у заміні сторони виконавчого провадження).
Суди всіх інстанцій, зокрема й Верховний Суд, в задоволенні скарги відмовили. Таку свою позицію касаційна інстанція мотивувала наступним.
Нововиявленими обставинами є істотні обставини, які мали місце на момент судового розгляду, проте об’єктивно не могли бути відомі учасниками провадженням або суду. Таким чином, аби визнати обставини нововиявленими, вони повинні відповідати трьом ознакам:
- істотність;
- існування на момент судового провадження;
- неможливість знати про їх існування сторонами справи та судом.
Проте рішення, на яке посилається скаржник, як на нововиявлену обставину, було винесено вже після ухвалення рішення, яке оскаржується, тому визнаватися такою не може.
Отже, на момент прийняття рішення, підстава для його ухвалення була чинною. А скаржник звернувся до касаційної інстанції вже після її скасування.
Крім того, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виходячи з вищевикладеного, ВС встановив, що висновки, до яких дійшов суд за наслідками розгляду однієї справи, мають преюдиційне значення виключно на майбутнє. Їх можуть брати до уваги лише під час розгляду наступних справ, що виключає можливість трактування таких висновків, як нововиявлених обставин.