Розглядаючи справу № 910/4475/19, Верховний Суд здійснив аналіз питання стосовно особливостей отримання статусу кредитора у випадку ініціювання провадження про банкрутство. Все почалося з рішення місцевого суду відкрити відповідне провадження щодо одного з акціонерних товариств столиці. Воно аргументоване тим, що товариство не є банківською установою, а також у нього прослідковуються ознаки неплатоспроможності.
Через це Фонд гарантування вкладів фізосіб, НБУ та інша юрособа звернулися з апеляційною скаргою на таке рішення. Проте апеляційний суд закрив провадження через те, що скаржники не вважаються учасниками даної категорії справ.
Натомість касаційна інстанція зазначену ухвалу апеляції скасувала. Таку позицію ВС мотивував тим, що особа набуває статусу конкурсного кредитора з усіма відповідними наслідками (зокрема правом оскаржувати винесені рішення) за наявності нижчезазначених обставин:
- направлення до суду вимог, адресованих боржнику, разом з підтверджувальними матеріалами не пізніше 30-ти днів з дати опублікування оголошення про відкриття провадження;
- перегляд судом заяв конкурсних кредиторів під час попереднього засідання;
- визнання вимог кредиторів, що засвідчується відповідною ухвалою.
Крім того, суд зазначив, що в результаті винесення ухвали про відкриття провадження змінюється й механізм задоволення вимог заставодержателя майна боржника. Так, в наявності є судове рішення, яким заставодержателю надається право висловлювати свої заперечення у підготовчому засіданні стосовно відкриття провадження у даній справі. При цьому він в повному об’ємі наділяється процесуальними правами учасника у справі про банкрутство, тобто, може подавати до суду різні клопотання, надавати докази, оскаржувати ухвали, в тому числі й щодо відкриття провадження.
Таким чином, касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, до яких приєдналася юрособа, задовольнити частково, а справу передали на розгляд до апеляційної інстанції.