Обставини справи:
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та недійсним наказу про зобовязання прибути в ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом вручення повістки від 03 березня 2022 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки складення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 повістки на відправку, не є рішенням чи дією субєкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а такі дії не створюють, припиняють чи змінюють будь-яких правовідносин, тобто між даними особами не існує публічно-правового спору, що, в свою чергу, виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Разом з цим суд зазначив, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку позицію Івано-Франківського окружного адміністративного суду підтримав і Восьмий апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
Позивач, уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
Аргументи скарги зводяться до того, що правова позиція, яка висловлена у постанові Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі № 800/206/15 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18 та від 19 лютого 2020 року у справі № 560/4030/18, на які посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, не може застосовуватись до спірних правовідносин, які склались у цій справі, оскільки субєктний склад учасників правовідносин, предмет спору, а також характер спірних правовідносин не є тотожними.
У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться фактично до оскарження повістки, якою наказано ОСОБА_1 зявитися до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21 березня 2002 року № 352, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 100 (далі - Положення № 352), оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів обласних та районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом пункту 56 Положення № 352 у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу.
Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.
Саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обовязку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією субєкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Варто зауважити, що повістка являється лише засобом оповіщення військовозобовязаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобовязаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921, та не має обовязкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби.
При цьому обовязок військовозобовязаної особи з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не оскаржуваною позивачем повісткою, а Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Отже, повістка не є індивідуальним нормативно-правовим актом, який може бути оскаржений у суді. Вона лише вказує на необхідність особі виконати обов’язок закону. Відповідно, такий документ не може бути оскаржений у будь-якому суді.